Коли я іішов – ти плакала

Коли мій чоловік Кирило прийшов до мене, щоб сказати, що він іде, я вже все знала…
— Зрозумій, це мій шанс. Єдиний. Яна розлучилася з чоловіком — це ж справжній подарунок долі…

Цю вбивчу фразу він сказав своїй сестрі, поки я стояла, слухала його й вмирала від болю.
— Бірюков… Варю і вашу дочку я в образу не дам! — зашипіла Лізка, яка була мені як рідна.
— Не знаю, який біс у сивину тобі вселився, але дружині зраджувати не смій! Скажеш їй — тоді й гайда до Яни, зрозумів?

— У цьому навіть не сумнівайся…

Коли він ішов, я плакала. Колишня, яку Кирило любив аж до сьогодні, тепер вільна. А мені лишається зовсім небагато. Вижити, встояти, не розсипатися на частини. Бо в мене на руках донька. І заради неї я готова на все.