«Страх у практично всіх культурах відчувається як щось сороміцьке — те, що потрібно постійно долати. Дуже хочеться, щоб людина, читаючи цю книжку, дозволила собі боятися. Щоб їй не доводилося соромитися своїх страхів: за сім’ю, за роботу, боятися запізнитися чи виглядати смішно, боятися самотності, боятися стихії або боятися неправильно поставити наголос. Це дуже смішний текст не про страх, а про той час, у якому ми живемо». (Є. Гришковець)