І так було з нею, доки вона не помітила кита, що наближався, — високий і гучний фонтан біля берега — аж поки не побачила довге, блискуче, пружне тіло морського велетня — Реy. Нау здалеку дивилася на кита: на його колосальне чорне тіло, в якому глибоко відбивалися сонячні відблиски, і їй здавалося, що кит світиться зсередини власним світлом. Так починається повість-легенда «Коли кити йдуть». Ця книжка Юрія Ритхео — пристрасний заклик берегти природу, стверджувати високі моральні принципи людини.