«А ти гаряча котичка», — глухо загуркотів Дмитровський мені в шию. — «Я не проґавив. Ти будеш моєю. Люблю таких — вогняних».
— Відчепися, неандертальцю!— А якщо ні? — затискаючи мочку мого вуха губами, він ухмильнувся.— Дубину зламаю!— Мою дубину об коліно не зламаєш. Не опирайся, мій вогнику. Твоя пристрасть — моя. Твоя фірма — моя. І тепер ти теж моя.— Мене йому фактично продали. І все, що в мене було — теж. Я знаю, що для нього я як дресирована собачка. Але от його вчинки… А що, якщо Демон насправді не такий, яким здається?