Книга мандрів
14 год. 15 хв.
Опис
Автор усюдисущих «гариків», навпаки, надзвичайно товаришує з нецензурною лексикою, і навряд чи варто давати читати цю книжечку дітям до шістнадцяти — хоч ці слова їм і добре знайомі з суворого повсякденного життя. Ігор Губерман трохи кокетує, помістивши на задній обкладинці тираду: «Ці сухі й маловиразні мемуари варто читати лише тим, кому цікавий сам автор з його суто левантійською розслабленістю погляду й думки...»
Мені якраз сам автор не дуже цікавий, але книжка все одно вдалася. Нерівна — то галопом, то риссю, — зі стрибками від дитячих спогадів через непристойні примовки до важких, досить в’язких роздумів про тяжку єврейську долю. А потім раптом із філософських хащів висовується енергійне російське слово з трьох літер і все, що з ним зазвичай асоціюється. І знову читачеві весело й безтурботно! Ігор Губерман у ході оповіді багато їздить на гастролі та у відрядження, виступає перед різношерстою публікою і отримує записки різного змісту.
П’є багато горілки, віскі й коньяку, спілкується з різними цікавими співрозмовниками, раз у раз недобрим словом згадує радянську владу, що запроторила його на п’ять років у табори, тепло згадує жінок, з якими коли-небудь ділив (або намагався поділити) ложе, родичів і дітлахів.
Їдким пером таврує антисеміта, але не щадить і своїх одноплемінників із коліна Ізраїлевого. Останнім від нього, мабуть, дістається навіть більше, ніж антисемітам — Губерман у цьому плані безжальний до всіляких мерзенних персонажів.
Подекуди зла, подекуди нерівна книжка, але природна чарівність автора і його грішний гострий язик витягують мемуари на належну планку. Продаватися вона, найімовірніше, буде дуже добре — тим більше що письменник Губерман регулярно підкреслює, наскільки його «гарики» улюблені — від Москви до самих околиць.
Мені якраз сам автор не дуже цікавий, але книжка все одно вдалася. Нерівна — то галопом, то риссю, — зі стрибками від дитячих спогадів через непристойні примовки до важких, досить в’язких роздумів про тяжку єврейську долю. А потім раптом із філософських хащів висовується енергійне російське слово з трьох літер і все, що з ним зазвичай асоціюється. І знову читачеві весело й безтурботно! Ігор Губерман у ході оповіді багато їздить на гастролі та у відрядження, виступає перед різношерстою публікою і отримує записки різного змісту.
П’є багато горілки, віскі й коньяку, спілкується з різними цікавими співрозмовниками, раз у раз недобрим словом згадує радянську владу, що запроторила його на п’ять років у табори, тепло згадує жінок, з якими коли-небудь ділив (або намагався поділити) ложе, родичів і дітлахів.
Їдким пером таврує антисеміта, але не щадить і своїх одноплемінників із коліна Ізраїлевого. Останнім від нього, мабуть, дістається навіть більше, ніж антисемітам — Губерман у цьому плані безжальний до всіляких мерзенних персонажів.
Подекуди зла, подекуди нерівна книжка, але природна чарівність автора і його грішний гострий язик витягують мемуари на належну планку. Продаватися вона, найімовірніше, буде дуже добре — тим більше що письменник Губерман регулярно підкреслює, наскільки його «гарики» улюблені — від Москви до самих околиць.
