Ключова точка

«Вийшовши на тротуар столичної транспортної артерії, Єгор остовпіло завмер, свиснув, озираючись і кліпаючи очима.

На проспекті, який у цей час зазвичай переповнений і стоїть однією гудучою пробкою, не було жодної машини! Абсолютно! Звісно, якщо не рахувати припаркованих на узбіччях бозна-коли запилених ридванів.
— Опа... — протягнув Єгор, застиглий мов стовп.
Події сьогоднішнього дня і побачене ним зараз почали складатися в одну незрозумілу й апокаліптичну картину. Щось сталося, і це щось мало явно виражений техногенний характер, а думки про можливі наслідки не вміщалися в нього в голові, шумними табунами мчачи в різні боки в прагненні розірвати черепну коробку. Єгор струснув головою, намагаючись загнати всіх дезертирів назад і повернути самовладання, яке нишком, тихенько й майже поповзом намагалося його покинути.»