На початку IX століття король франків Карл Великий зібрав під своєю владою колосальні землі: від Піренеїв на заході до дунайських слов’ян на сході, від Данської марки на півночі до Італії на півдні. Папа римський поклав на нього імператорський титул. Проте ця держава виявилася недовговічною. Вже за сина Карла — Людовика Благочестивого — вона почала тріщати по швах, а згодом його сини — Лотар, Карл Лисий і Людовик Немецкий — зійшлися в жорстокій битві при Фонтенуа та поділили спадщину батька й діда на три частини. Так склалися контури політичної карти середньовічної Європи.
Одні бачать у франкській імперії спробу воскресити Давній Рим, інші — прообраз майбутнього Європейського союзу. Якою вона була насправді, з яких причин розпалася і чому разом із нею згасла династія Каролінгів? Про це розповідають історики-медієвісти Метью Гебріел і Девід М. Перрі у своїй захопливій книзі.