Я тримала в руці картку найзакритішого клубу в місті — потрапити до якого могли лише обрані. За яким принципом відбирали гостей, ніхто не знав, але від такого запрошення не відмовлялися. Чорний прямокутник шовкової картки, суворий сріблястий напис «Tenebris», п’ятниця, 23:00, дрібний тремтливий здриг у кінчиках пальців.
Чим займалися в цьому клубі, здогадувалися багато хто, але не було підтверджень і доказів. Туди потрапляли в масці, що додається до картки; приїжджали у призначений час, проводили ніч і забували, як сон.