Клуб любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння

У повоєнному Лондоні молода письменниця Джульєт намагається знайти сюжет для нової книги, але писати про жахи війни їй рішуче не хочеться, а інші теми видаються або нудними, або недоречними. На допомогу приходить випадок — у вигляді листа одного свинаря з острова Гернсі. Виявляється, навіть свинарі люблять читати, а невідомий Доусі, до рук якого потрапила книжка, що колись належала Джульєт, просить порадити йому хорошу крамницю з книжками. На Гернсі з книгами зараз скрутно, адже острів усі роки війни був окупований німцями. Так розпочинається переписка — радше роман у листах між Джульєт і острів’янами. Історія читацького клубу, що став прикриттям для заборонених зустрічей жителів села, захоплює її й не відпускає. Історія, яка починалася як сюжет для нової книги, скоро перетвориться на її власну історію… Цей сумний і водночас веселий роман — про воєнний час, але він сповнений сонця, світла й радості. Та хто сказав, що смерть і жах мають завжди бути на першому місці? Інколи навіть вони відступають перед почуттям гумору та оптимізмом. У романі є чудовий вислів, який цілком стосується і його самого: «Хороші книжки напрочуд відбивають охоту до поганих». «Клуб любителів книг і пирогів із картопляних очистків» — не просто добра книга, можливо, це найкраще, що ви прочитаєте за дуже, дуже довгий час.