У цей день у Дмитра Свободіна все пішло шкереберть. Зранку померла бабуся, яка його виховувала. Потім йому довелося терпіти хамство санітарів і дільничного. Далі на роботі йому “всипали” за запізнення. Після цього він посварився з вітчимом, який зневажливо назвав його невдахою — та ще й тим образливим прізвиськом, що прилипло до нього ще в школі. У школі… саме вона була джерелом усіх його бід і невдач. І та трійка однокласників, які глузували з нього, — теж винна в тому, що він невдаха. І тупий фізрук, який постійно принижував його перед дівчатами. І вся та жорстока, брехлива, задушлива атмосфера 11-Б класу… І нічого не лишилося в затуманеній свідомості, крім жаги помсти. Жахливої, неконтрольованої, дикої — як сказана тварина.
Дмитро схопив помпову двостволку свого вітчима, набив кишені набоєм і пішов до школи, яку закінчив три роки тому. Саме в цей час там проводив урок відомий адвокат Артем Павлов…