Цвинтарні історії

Книга нарисів і новел у стилі детективного трилера «Кладбищенские истории» складається з шести самостійних глав, кожна з яких присвячена одному з найвідоміших і найзагадковіших кладовищ світу:

Донське кладовище (Москва)

Хайгейтське кладовище (Лондон)

Кладовище Пер-Лашез (Париж)

Кладовище Грін-Вуд (Нью-Йорк)

Іноземне кладовище (Йокогама)

Кладовище Патріархів на Оливній горі (Єрусалим)

Кожна з глав, своєю чергою, поділяється на два різнорідні за стилем і жанром фрагменти: документальний нарис-есе, автором якого слід вважати Григорія Чхартишвілі, і художню детективну новелу, написану «рукою» Бориса Акуніна. Таким чином, книга являє собою ніби плід колективної творчості — рівноправного співаторства двох письменників: реального й вигаданого.

«…Я писав цю книгу довго, по одному-два шматочки на рік. Не такий це предмет, щоб метушитися. Та й потім було відчуття, що це не просто книга, а певний шлях, який мені потрібно пройти, і бігати навздогін — недобре: можна з розбігу пропустити поворот і збитися з дороги. Іноді я відчував, що пора зупинитися, почекати наступного сигналу, який кличе далі.

Ця дорога виявилася довжиною аж у п’ять років. Почалася вона від стіни старого московського кладовища й повела мене дуже-дуже далеко. За цей час багато що змінилося, “і сам, підвладний загальному закону, я змінився” — роздвоївся на резонера Григорія Чхартишвілі й масовика-вигадника Бориса Акуніна, тож книжку дописували вже вдвох: перший займався есеїстичними фрагментами, другий — белетристичними. Також я дізнався, що я тафофіл, “любитель кладовищ” — виявляється, існує на світі таке екзотичне хобі (а в деяких і манія). Але тафофілом мене можна назвати лише умовно — я не колекціонував кладовища й могили. Мене ж цікавила Тайна Минулого Времені: куди воно дівається й що відбувається з людьми, які його населяли?.."

© Б. Акунін

©&℗ ТОВ «Імперія звука» 2006

©&℗ ФОП Воробйов В.А. В.А.

©&℗ ВД «СОЮЗ»