«… Один гумористичний філософ видав таку нелестну для людської пам’яті сентенцію: — Ніколи не слід (говорив він) довіряти людській пам’яті… Пам’ять моя зберегла одне дуже яскраве спогадування: одного разу в дитинстві я, гуляючи, провалився в глибоку яму. Я це твердо пам’ятаю. Але як я з цієї ями вибрався — рішуче не пам’ятаю… Тож, якщо довіряти лише одній пам’яті — я мав би досі сидіти в цій ямі… »