У кінотеатрі працював службовець, який у темряві з ліхтариком проводжав запізнілих глядачів на місця, зазначені в їхніх квитках.
За це запізнілі платили йому чайові.
Однажды якийсь глядач не заплатив службовцю.
Той посадив його на місце, в темряві нахилився над ним і прошепотів йому на вухо: «Вбивця — бухгалтер…».
Щоб не зіпсувати книгу «Кеворка-небожитель» її описом, скажемо тільки, що ця книга про вірність і зраду, про кохання, яке не склалося, про втрату й про те, як себе знайти знову. Четверо викрадених земних дітей мандрують планетою Альд ебаран неймовірними пригодами й повертаються на Землю зовсім іншими дорослими.
Якщо подумки покласти в одну чашу терезів сміх із цієї книги, а в іншу — сум, то невідомо, що пере важить. У будь-якому разі кінець цієї книги, хоча й досить благополучний, але сумний. Що поробиш. Як відомо: «для веселощів планета наша мало обладнана»…
Залишається додати, що книга була написана в 1970 році, коли дерева були великими, трава — зеленою, а далеч — туманною й світлою.