Це міцна чоловіча проза. Але чоловіча — не означає обов’язково жорстка й раціональна. Проза Віктора Ремізова — чиста, м’яка й лірична, інколи тривожна, інколи така зворушлива, що аж до сліз. Події в його оповіданнях відбуваються в заполярній тундрі, в охотській тайзі, в Москві, на кухні — двадцять років тому, десять, учора, зараз… У ній є майстерність і точність художника, і, що не менш важливо, — увага та любов до того, що зображено. Оповідання Віктора Ремізова можна читати до пізньої ночі, а зранку прокидатися з світлими почуттями.