Петро Гео́ргійович Паламарчу́к (20 грудня 1955 року — 14 лютого 1998 року) — російський письменник, літературознавець, історик, юрист.
Народився в сім’ї морського офіцера, Героя Радянського Союзу Георгія Паламарчука.
Закінчив МДІМО (1978), а потім працював у Інституті держави і права Академії наук. Захистив кандидатську дисертацію на тему історичних прав Росії на Арктику (1982). Перша публікація в 1982 році в журналі «Літературна учёба» — повість «Єдин Державін».
У 1990 році підписав «Лист 74-х».
З 1977 по 1996 рік працював над чотиритомником «Сорок сороків», що містив коротку ілюстровану історію всіх московських храмів. Перу письменника також належать літературні дослідження творчості Гоголя та Солженіцина.
Лауреат Макаріївської премії (1997 рік).
Паламарчук належить до письменників-патріотів, його творчість міцно пов’язана з російською історією та православ’ям. <…> Головним завданням Паламарчука завжди залишається спроба зрозуміти сучасність, спираючись на минуле, сприймати російську історію не як 70 років у XX столітті, а щонайменше як десятивіковий період розвитку нації.