Відомий російський письменник Іван Федорович Наживін (1874—1940) подолав складний шлях пізнання істини: початківець літератор-«толстовец», «народник», який на власному житті випробував рівність людини перед працею, пройшов страшне хрещення революцією, бачив на власні очі «правду» білих і червоних, а в еміграції створив цілу низку історичних романів, намагаючись осмислити побачене й його витоки.
Роман «Козаки» (1928) протягом чверті століття був перекладений усіма європейськими мовами та користувався незмінним успіхом не лише як яскраве, правдиве зображення запеклого протистояння «вольниці» Степана Разіна й реформатора-царя Олексія Михайловича — роман став захопливим читанням і своєрідною енциклопедією російського життя XVII століття, показаного через зіткнення доль і характерів.