Козаки

Він хотів забути, хто він і ким народився, струсити з себе порох і кіпоть зневажливої цивілізації, стати плоттю й кров’ю тих людей, для яких війна й свобода — звична справа. Він намагався впустити в себе чужу ненависть, але зміг прийняти лише чуже кохання.

«Але я ще боровся; я говорив собі: невже можна кохати жінку, яка ніколи не зрозуміє задушевних інтересів мого життя? Якби я міг зробитися козаком, Лукашкою, красти табуни, напиватися чихирем, заливатися піснями, вбивати людей і п’яним залазити до неї у вікно… тоді б ми могли зрозуміти одне одного».

«Козаки» — це блискуча анатомія найвідчайдушнішої пристрасті у світі — пристрасті до справжнього життя.