— Ви згодні, Максим… — лунає питання реєстратора, але відповіддю стає розлючений крик: ім’я названо неправильно. Ідріс, не церемонячись, відштовхує батька нареченої й підходить ближче, холодно й важко дивлячись на всіх довкола. Він заявляє прямо: його звати Ідріс, і саме він — наречений.
Поки реєстратор намагається зрозуміти, що відбувається, Ідріс кидає батькові звинувачення, від якого в нареченої перехоплює подих: три роки тому той «продав» власну дочку за завод. Спроба з’ясувати, хто ці люди та що їм потрібно, розбивається об його спокійну, майже знущальну формулювання: він — покупець, батько — продавець, а мати лише завершує цю страшну риму.
Наречена кидається до матері, але Ідріс грубо стримує її та повертає до вівтаря. їй не лишають вибору: від неї вимагають вимовити одне слово — «так». Відмова не приймається, бо на кону життя батька: біля скроні в нього вже приставлений пістолет.
Зриваючись на істерики й ледве дихаючи, вона видавлює згоду. А слова реєстратора — «оголошую вас чоловіком і дружиною» — звучать не як свято, а як вирок.