Ми познайомилися в магазині. Він притримав мені двері, а я збентежено усміхнулася. Він вийшов слідом, щоб дізнатися моє ім’я. Гарно доглядав, обіцяв прийти до батька. Тільки про дружину розповісти забув. Тепер мої рідні вимагають лишити мене в спокої. Але його сім’я сильніша за нашу, а відмов чути він не звик.
За тиждень я сама набираю його номер. Мама плаче над побитим братом, батько пішов шукати допомоги в родичів. Я ховаюся у ванній, щоб ніхто не почув, кому я дзвоню.
— Я вийду за тебе. Тільки лиши їх у спокої, — прошу я, затискаючи долонею рот. Він наказує збиратися. А я дивлюся на телефон і не можу закінчити розмову.
— Твоя дружина знає, що ти привезеш мене?