Крим. Літо. Море. Крики чайок і шум хвиль. Відпочивальників — повно, і бажаючих прокататися на яхті Кирила Вацури немає числа. Він нікому не відмовляє, але хто більше заплатить — той поза чергою. І тут з’явився серйозний клієнт. Дуже засмаглий довговолосий хлопець. З ним дві дівчини — тихі й не розговорюються. Хлопець не торгувався й одразу погодився оплатити оренду яхти на трьох. Але коли яхта вийшла з бухти й вітри наповнили її вітрила, поведінка пасажирів різко змінилася. Хлопець, якого дівчата називали Тімою, націлив на Кирила пістолет і наказав тримати курс у відкрите море. У Кирила, колишнього спецназівця, цілком вистачило б сил, щоб викинути нахабну компанію за борт. Але дівчата були надто гарні. Особливо брюнетка на ім’я Валерія — з палкими, повними таємниць очима…
Примітки автора: Ця повість кілька разів видавалася й розійшлася у рекордно короткі строки сумарним накладом 300 000 примірників. Письменник Едуард Хруцький називав її «Упоительная Дочка Волка». Цим твором відкривається мій цикл «Дочка волка», з яким я починаю знайомити читача.