«Касида про вино» та «Стезя праведного»

Суфійський поет-містик Абу аль-Фарід намагався описати пережитий ним стан близькості до Буття, Єдиного, Бога.

Глибина переживань, думки, що висловлені в поемах Ібн аль-Фаріда, емоційна напруга, яка пронизує його вірші, визначили їхню унікальність — і тому їх справедливо вважають шедеврами середньовічної арабської поезії.

Найвідомішими циклами віршів, що виражають містичні пошуки Ібн аль-Фаріда, є «Касида про вино» та «Шлях праведного» (або «Велика касида»).

«Касида про вино» — це гімн вині, яка занурює людину в стан відсторонення від мирських дум і турбот. У суфіїв вино — постійний символ містичного екстазу — «духовного сп’яніння», його підносить «Кравчий» — сам Бог. Тому вино, Кравчий і сп’яніння, а також виноградна лоза, стають поетичними символами суфійського «шляху».

«Велика касида» або «Шлях праведного» — це унікальне явище у світовій поезії, психології та езотериці. Вперше в поетичній формі передано переживання людини, яка стає святим. Людина — це одна з фаз розвитку Духа. Так само, як гусінь трансформується в кокон, а він у чудову повітряну істоту — метелика, так і людина, перш ніж досягти вершини власної досконалості, має пройти кілька стадій розвитку. Деякі з цих фаз нам відомі: дитина стає підлітком, а потім дорослою людиною. Але дуже рідко внутрішня істота людини — сутність — росте одночасно з зовнішньою істотою — особистістю. Лише у небагатьох людей зростання сутності досягає зрілості. І тоді на світ з’являється «метелик» — святий.