Єгиптолог, мистецтвознавець і історик Міліца Мат’є написала цілком дивовижну книгу про Стародавній Єгипет часів правління фараона Рамсеса III.
Це історія з життя хлопчика Кари, учня відомого художника, який волею долі опиняється в центрі майже детективної історії про пограбування гробниць. Пытаючись допомогти двом каменотесам, яких неправдиво звинуватили у крадіжках (один із каменотесів — дядько Кари), він знаходить нових друзів, готових пожертвувати собою заради порятунку невинних, зустрічає добрих і щирих людей, які готові допомагати людям, що потрапили в біду, — а це в тодішньому єгипетському суспільстві було зовсім не так просто. І коли здається, що все майже безнадійно, бджолам удається прогнати гієну, і все закінчується добре. Хоча фінал важко назвати справжнім тріумфом справедливості — головний винуватець покарання не зазнав. Але це ще одна деталь, що характеризує звичаї верхівки єгипетського суспільства.
На сторінках цієї досить короткої книги ми знайомимося зі жрецями, лікарями, мадаянами, садівниками, каменотесами, музикантами, садівниками, художниками… Дізнаємося безліч цікавого про їхнє життя, побут і працю, про оздоблення храмів, гробниць, будинків знаті та простолюдинів, про таємниці релігійних обрядів. І саме цим вона й цінна. У школах чомусь перестали вчити історію. А це ж надзвичайно цікава дисципліна! І такі книги, як «Кари, учень художника», можуть допомогти в її вивченні. У них дуже просто й цікаво розповідається про те, про що рідко який учитель має змогу розповісти на уроці. І дуже шкода, що книги на історичні теми мало пишуть науковці-історики… Хотілося б більше таких, як Міліца Едвіновна Мат’є!