Капітанська донька

"Думка про роман, який розповів би просту, безхитрісну повість про прямо-російське життя, не відступала від Пушкіна в останній час. Він кинув вірші… і написав «Капітанську доньку» — рішуче найкращий російський твір у розповідному роді. Порівняно з «Капітанською донькою» всі наші романи й повісті здаються приторною мазаниною. Чистота й безхитрісність піднялися в ній до такої високої міри, що сама дійсність здається перед нею штучною й карикатурною. Уперше виступили справді російські характери: простий комендант фортеці, капітанша, поручик; сама фортеця з єдиною гарматою, безглуздя часу й просте величчя простих людей — усе не тільки найправдивіше, але ніби навіть краще за неї. Так і має бути: на те й покликання поета, щоб узяв нас же з нас і повернув нам у очищеному та кращому вигляді».

М. В. Гоголь.

«Пушкін був істориком там, де він не думав бути ним, і де часто не вдається стати справжнім істориком. «Капітанська донька» була написана між іншим, серед робіт над «Пугачовщиною», але в ній більше історії, ніж у «Історії пугачовського бунту», яка здається довгим пояснювальним примітком до роману»."