Камера наїжджає

У своєму уявленні мій ангел-охоронець постає в образі табірного наглядача — лисого, з мутними п’яними оченятами, у товстих ватяних штанах, що смердять тютюном і дезінфекцією вокзальних туалетів. Мій ангел-охоронець охороняє мене без особливого завзяття. За службовим становищем, відповідно до інструкції… Зізнаюся, зо мною в нього не так вже й багато клопоту. Але під час спроби втечі із зони, яку називають «життям», мій ангел-охоронець хапає мене за комір і тягне крізь життєві етапи, викручуючи руки й роздаючи пинки. І це, мабуть, найкраще, що він може зробити…