«Для мене ця давня повість, як не дивно, нагадує відомий анекдот “з підгляданням за підгляданнями в борделі”. Бо її було написано за мотивами та враженнями від зйомок фільму за іншою моєю повістю. Через багато років я пам’ятаю лише відчуття заціпеніння від усього кінематографічного процесу. Пам’ятаю, що було страшно й гидко. Тоді тим більше незрозуміло: чому сьогодні, читаючи цей текст, хочеться тільки сміятися й плакати?»
Діна Рубіна