"Світ, який я вперше описав у романі «Геном», а потім — у «Дансах на снігу», не належить до моїх найулюбленіших світів. Але водночас жорстко структуроване суспільство генетично змінених людей — «спецов» — уявляється мені одним із дуже імовірних варіантів нашого майбутнього.
У цьому світі я писав іронічний детектив («Геном»), «роман виховання» («Танці на снігу»). Є й інші задумки. «Каліки» — це маленька авантюрна космічна опера, головний герой якої, пілот спец Алекс, із часів «Генома» пройшов великий шлях. Тепер у нього новий корабель, нова команда і нова робота. Думаю, я інколи глядатиму — як у нього справи.
Спочатку в цієї повісті був трохи інший фінал. Я вів події до невеличкого локального хеппі енду, але в останній момент не став його писати. Наче соромився, що даю героям поблажку…
Та ще до публікації повість прочитав Нік Перумов і від себе запропонував зробити інший фінал… саме такий, якого я соромився. І тоді я змирився. Схоже, хеппі енд справді напрошується. Мене, загалом, не треба довго просити писати добрі книги. Але все ж Ніку Перумову — окрема подяка за примус до гуманізму!"
© Сергій Лук’яненко