Він забуває слова, плутає імена доньки та онуки. Можливо, це й не так важливо, а важливіше інше ім’я — ім’я дівчинки, яку він зустрів у Німеччині в 1941 році, а потім безповоротно втратив. Блукаючи лабіринтами пам’яті, він намагається знову знайти її — і себе. Він вдивляється в старі фотографії: рідний Великий Новгород, небо й дерева. Одного разу він виходить із дому, продовжуючи фотографувати, бо лише це допомагає якось втриматися в реальності, що вислизає. Його шукає онучка — у них велика мандрівка, одна на двох. Новий роман Александри Шалашової — пронизливі роздуми про любов до трьох жінок, про те, як у сутінках деменції, що підступають, залишитися собою. Адже ти — це ти, доки навіть у цілковитій темряві пам’ятаєш, як тебе звати.