— Ти студент, а я викладач, Барсов! — вона цідить слова, додаючи флер учительського тону.
— І негайно вдягнись!
— Ти мій колишній викладач… — Я й не збирався одягатися: навпаки планував зрівняти рахунок кількістю одягу з Аріною на свою користь.
— Це проти правил!
— Яких правил? Ми не в універі. Ти мені подобаєшся, ти хочеш мене, і це взаємно. У тебе немає вибору — будеш моєю, Родіоновна!
— Барсов, я заміжня!
— У всіх, Аріно Родіонівно, свої недоліки. А якщо по-чесному, я тут з’ясував — ти розлучаєшся. То тікаєш чи ні, все одно наздожену й…
— І що?
— І одружуся з тобою, вчителько!
Закохатися в колишню вчительку так, що знесе дах? Можу, вмію, практикую. Три роки тому я намагався зробити її своєю, але мене відправили на хутір ловити метеликів, а вона вийшла заміж і поїхала. Але доля знову звела нас. І тепер вона нікуди не дінеться від мене!