Високородний граф — і аскет-чернокнижник; владний сеньйор — і повелитель духів, наділений таємним знанням… Саме таким є Манфред. Самотній герой романтичної філософської драми Байрона з невгамовною гординею відчуває в собі «прометеєву іскру» й не погоджується «купити» душевний спокій. «Чи не дивно, що я ще маю подобу й подобу людини, Що я живу? Але скорбота — наставник мудрих; Скорбота — знання, й той, хто в цьому багатший, Має в стражданнях пізнати: Дерево знання — не дерево життя». Байрон Дж. «Манфред» (переклад І. А. Буніна).