Ізо

«Ізо» — невелика повість, яка після прочитання залишає надзвичайно сильне враження. Це історія про несправжню дружбу, емоційну залежність, що може виникати між людьми, про нездатність сказати «ні» та відстоювати себе й свою точку зору, про невпевненість у собі, погану компанію, а також — про взаємини батьків і дітей.

«У Кати були невеликі мигдалеподібні очі, за якими не зрозуміти було, засмучена вона чи ні. У всіх це можна розгледіти по очах, і тільки по Катиних — ні, як не старайся.

Свєта малювала людей з мигдалеподібними очима, нічого не виражаючими, і мама, якщо їй вдавалося заглянути до неї в зошит, говорила: «Ніякого сенсу, я ніякого сенсу не бачу! Раніше в твоїх портретах хоч настрій передавався!» А Свєта думала: «Отже, в мене виходить малювати Катю!»

З усіх, кого Свєта знала, Катя була ні на кого не схожа».

«Ізо» Євгенії Басової про безумовне прийняття, яке іноді сліпить і навіть може погубити, у 2018 році посіла перше місце у Всеросійському літературному конкурсі «Книгуру», а сама Євгенія Басова номінована на престижну міжнародну літературну премію Астрід Ліндґрен від Росії.

Книгу озвучила акторка театру «Майстерня Петра Фоменка» Серафіма Огарьова.