— Ваш чоловік зраджує вам, — лунає голос за моєю спиною.
Я миттєво обертаюся й бачу дівчину на порозі мого кабінету.
— Вибачте? — перепитую, думаючи, що неправильно почула.
— А ви нічого. Я уявляла вас інакше.
— Що, вибачте? Про що ви? Хто ви така?
— За словами Дениса, ви мало не при смерті. Ще трохи — і він буде щасливим удовцем.
Вона говорить щось дивне, ніби слова складаються в речення, але їхній зміст вислизає, бо його ж немає! Все, що я чую, не має сенсу.
— Хто ви? — холодно питаю.
— Я коханка вашого чоловіка. Несподівано, так, Маргарито?