Вадим стояв, притиснувши її до стіни. Бiлий халат лежав на підлозі, сорочка розстебнута. Він одягався поспішно, смикливо — як підліток, якого застали за ганебною справою.
А вона повільно повернулася, з усмішкою ситої кішки. Припухлі губи, розмазана помада, затуманені очі. Молодa, свіжа — без жодної зморшки. Тіло, якому не доторкнулися ні час, ні материнство.
І світ схлопнувся, як чорна діра, втягнувши в себе світло, звук і сенс. Дружина стояла в коридорі — і її розривало зсередини.
Дванадцять років шлюбу. Поки вона витягувала їхнього сина з тієї страшної темряви, чоловік знаходив утіху в чужому молодому тілі.
Тепер їй доведеться вибрати: впасти разом з цим шлюбом — чи підвестися й змусити зрадника пожалкувати.