— Ні! Я так не зможу, Клавіс, відпусти мене… Відпусти й дай мені піти.
— Яка нісенітниця, — у його голосі прорізалося невдоволення.
— Куди ти підеш, Клео? Ти красива й марна, і в тебе майже немає магії. Ти вмієш лише носити дорогі хутра та плести нікчемні амулети.
Слова Клавіса безпомилково били в саме серце.
***
Сьогодні мій день весілля, але дружиною мого дракона стане інша. А мене чекає доля наложниці — або й узагалі прислуги. Дракон, який колись клявся мені в любові, зрадив мене. Але я — бійчиня, і я не звикла здаватися. І я не звикла прощати. Дракон пошкодує про свою зраду!