Зрада. Угода із совістю

Ти моя дружина. І ти не можеш просто так піти!

— Ти мені зрадив. Стал чужим, щось приховуєш.
Сльози печуть очі. Тримаюсь із останніх сил.

— Тобі не сподобається, якщо я розкрию свій секрет,— нависає наді мною, прожигаючи темним поглядом.
— А ти спробуй, раптом я зрозумію.

— У мене є син,— глухий голос чоловіка, ніби постріл потрапляє прямо в серце. Воно стискається, бухкає в грудях, виламує ребра. Стає нема чим дихати.

— Що ти сказав?..

Чоловік зрадив мені. Зруйнував наш шлюб і розтоптав кохання. Тепер він хоче, щоб я прийняла його нові умови. Але я від нього йду. І виношу свою маленьку таємницю під серцем…