— Що тобі треба? Ми ж домовилися, що ти триматимешся осторонь від мене й Аліси, — шипів на когось чоловік.
— Пробач, Руслан. Я думала, що зможу жити подалі від близьких, але переоцінила свої сили, — пролунав голос молодшої сестри, від якої я не чекала зради.
— Це був твій вибір. Ти сама казала, що не зможеш дивитися їм в очі, коли вони дізнаються, хто батько твоєї дитини.
— Нашої дитини, Рус. Нашої, — відповіла вона, розбиваючи мені серце.
Перед сім’єю ми будемо відповідати разом.
Я думала, що за чоловіком, як за кам’яною стіною. Щасливе подружжя, чудовий син і вісім років нескінченного щастя.
Але все руйнується в одну мить, коли я дізнаюся, що моя улюблена молодша сестра народила дитину від мого чоловіка.
Чоловік не хоче мене втрачати, але як пробачити таку жорстоку зраду?