— О! Верховний дракон Горнoра! Помилуй! Яви голос істини! Прогони бабку й поверни мою наречену!
Красень упав на коліна просто перед найвищою золотою статуєю дракона й підняв руки до банеподібної стелі храму.
Я, звісно, розуміла, що потрапила в тіло далеко не дівчинки, але це грубе: «бабка» — мене сколихнуло. Неприємненько!
— Ей, онучку?! Так це ти такий прудкий перед весіллям покотився з сестрою нареченої? — я вперлася руками в боки й сердито примружилася, коли дракош — сам собі, рахуй, — перетворився на статую.
Так і застиг із занесеними вгору руками.
— Сгинь, відьмо! — раптом отямився він, схопився на ноги й плюнув у мій бік.
— Фу! Як непристойно в дружину плювати! — я продемонструвала йому весільний браслет. Якщо справжня наречена хотіла цим фокусом покарати зрадника, то в неї вийшло!