Зрада. (Не) чужа дитина

— Єгор, я нічого не розумію, навіщо ми тут? — він так дивно себе поводить, що я починаю нервувати.

— Зараз усе побачиш, — у чоловіка блищать очі від збудження.

Нам виносять крихітну сповиту кульку.

— Ось, мамочко, таточку, знайомтеся!

— Єгор, — у мене підкошуються ноги. живіт зав’язується вузлом, — хто це?

— Маш, — мій чоловік дивиться на мене схвильовано, тож обертається до медсестри, бере дитину, — Це наш син…

❃❃❃❃❃

Останні кілька років я мріяла про те, щоб у нас із чоловіком з’явився син. Але, Боже... Чому ж так?