— Не вигадуй, Віто, — чоловік злиться все сильше.
— Що ти бачила? — дихати майже неможливо, ридання глушать голос до шепоту.
— Я бачила все… «Довго й щасливо» перетворилося на мої сльози й його байдужість. Колись я танула від одного погляду цього чоловіка, вважала, що мені неймовірно пощастило, а тепер мрію, щоб «ми» ніколи не сталося. У дитинстві дівчаткам не розповідають, що буває після пишного весілля з принцом і переїзду в його замок. Я не була готова до жорстокої чорної реальності. У мого чоловіка — інша. А мені дісталися лише розбиті рожеві окуляри й серце, яке розривається від болю.