Двадцять років я жила його життям.
Готувала каву, народжувала дітей, закривала очі на втому — і вірила, що це і є кохання.
А потім — випадкова зустріч.
Торговий центр, світло, шум, і вона — його коханка вагітна, на восьмому місяці.
Наші погляди зустрілися. Вона зблідла.
Я побачила тремтіння в її руках, жах у її очах — і величезний живіт, який промовляв усе.
Я — психолог. Я вмію читати людей, як книги.
І саме в той момент я прочитала правду, яку дев’ять місяців не хотіла розуміти.
Він зрадив мені. Мій світ упав, для мене це був кінець…Апокаліпсис моєї душі!