Подзвони. Я вирішу всі твої проблеми.
— У мене немає проблем, — нарешті мої перелякані голосові зв’язки можуть бодай щось із себе витиснути. Та все ж візитку я беру.
— У всіх вони є.
— А в тебе?
Клянусь, я готова вирвати собі язика за несвоєчасну допитливість!
Свідомо чи несвідомо — судити не берусь особливо зараз (коли мене нервово трусе від упередженості) — я дивлюся на мільярдера Гліба Воронцова. Але лише щоб спробувати оцінити його максимально критично, і не знаходжу жодного зовнішнього недоліку. Ні найменшого. Наче на зло мені його губи розтягуються рівно настільки, щоб оголити ідеальний ряд білосніжних зубів.
— Я не виняток. Дивна річ — життя: з сьогоднішнього дня моя проблема — це ти, дрібничко.