— Ася, я вважав, що ти тут заради мене! — колишній ніжно торкається мого обличчя. Погладжує.
— Не треба! — мене накривають знайомі сексуальні нотки. Я почуваюся незатишно під його синім поглядом, що ніби прицільно.
— Та все-таки заради паперів!
Він прибирає руку, сердито зводить брови. Його батьки вигнали мене на вулицю, звинувативши в зраді. Вагітну. Без грошей і житла. А він не заступився — повірив їм!
Минуло сім років, і я повернулася, щоб помститися. Забрати своє й залишити Звонарьова ні з чим! Але Дем не готовий ділити ні гроші, ні наших дітей. В насмішку бере мене в смартбудинок прислугою. Контролює кожен мій крок, відганяє від мене чоловіків. Чого він добивається?! Ревнує? Любить? Мстить. Найгірше те, що я не розумію себе. Поруч із ним я забуваю про помсту.