«Ізмаїл-Бей» (1832) — як називав її сам Лермонтов, «східна повість», найоб’ємніша й одна з найважливіших його ранніх кавказьких поем. В основі сюжету «Ізмаїл-Бея» частково лежать реальні історичні події, що відбувалися на Кавказі на початку XIX століття. Ряд деталей, уключених до поеми, перегукується з біографією кабардинського князя Ізмаїл-Бея Атажукіна: він перебував на службі в російській армії, брав участь у війні з Туреччиною та був відзначений нагородою за штурм Ізмаїла.
З «Лермонтовської енциклопедії»