Ізмаїл-Бей

«Ісмаїл-Бей» (1832), за визначенням Лермонтова, — «східна повість», найбільша за обсягом і найзначніша з його ранніх кавказьких поем. Сюжет «Ісмаїл-Бея» певною мірою пов’язаний із реальними історичними подіями, що відбувалися на Кавказі на початку 19 ст. Деякі факти, відображені в поемі, збігаються з біографією кабардинського князя Ісмаїл-Бея Атажукина, який служив у російській армії, брав участь у війні з турками й був нагороджений за штурм Ізмаїла.