Він «відмивав провину кров’ю» в штрафній роті, куди потрапив через наклепницький донос. Він добровільно став військовим розвідником, яких за очі називали «самогубцями»: шанси вижити в розвідувальному взводі були менші, ніж у штрафбаті. Він провів десятки пошуків за лінією фронту й сотні разів дивився смерті в обличчя — брав «языків» і ходив у відчайдушні диверсійні рейди ворожими тилом, захоплював мости та підривав склади боєприпасів.
Але настільки небезпечного завдання в розвідника ще не було: він має провести через нейтральну смугу дівчину-снайпера, забезпечивши їй можливість підібратися на дистанцію прямого пострілу до німецького генерала.