З кавказьких спогадів. Розжалуваний

«Ми стояли в загоні. Діла вже закінчувалися, рубали просіку, й з кожним днем чекали з штабу наказу про відступ до фортеці. Наш дивізіон батарейних гармат стояв на схилі крутого гірського хребта, що закінчувався швидкою гірською річкою Мечиком, і мав обстрілювати рівнину, розстелену попереду. На мальовничій рівнині, поза пострілом, зрідка, особливо перед вечором, тут і там з’являлися неворожі групи гірців верхи, які виїжджали з цікавості подивитися на російський табір…»