«…Франц хворий на тиф, не небезпечно, але неприємно; Сашура живе в нас і, звісно, ледве виїхала Леля. Я виснажена фізично й морально. Мені заважають робити що б то не було тисячі житейських турбот. Тим часом душа зовсім виснажена. Я рвуся до нього й не можу вибрати часу; сьогодні знову не дозволили. На щастя, Сашура, ймовірно, скоро повернеться додому. А його мама як тужить за ним, а я ними тягчуся. І так усе на світі ведеться!..»