Радіоп’єса Бориса Кригера. Читає Михайло Виноградов (випускник школи дикторської майстерності та озвучування Сергія Вострецова (м. Москва), випускник Санкт-Петербурзької школи телебачення за курсом звукорежисури).
Філософська п’єса у трьох діях, дев’яти сценах із післямовою автора.
Дія п’єси відбувається в божевільному будинку.
Дійові особи:
Головний лікар.
Перший студент.
Другий студент.
Третій студент.
Санітарка.
Ісус.
Магомед.
Будда.
Сатана.
Архангел Гавриїл.
Вічний Жид.
Дружина Вічного Жида.
Санітарі.
З післямови Бориса Кригера:
Навіщо була написана п’єса «Виліковування пророків» (Цей пояснювальний нарис можна зачитувати як би від автора після вистави, якщо глядачі не розбіжаться.)
«Виліковування пророків»… Во куди махнув! Найімовірніше, цей твір дратуватиме і головних лікарів, і санітарок, і християн, і буддистів, і євреїв, а про мусульман годі й казати. Моя мама, дізнавшись, що я насмілився вивести образ пророка Мухаммеда у своєму творі, прийшла в нав’язливий жах і зажадала текст п’єси на перегляд. Ще не прочитавши рукопис, мама сказала, що я з’їхав із глузду, що терористи дістануть мене і в Канаді, і що якщо навіть Папі не зійшло з рук, то мені вже точно не зійде…
Я відповів, що в п’єсі немає нічого поганого про пророка Мухаммеда! Але вона наполягала, бажаючи неодмінно якнайшвидше дізнатися, що я там про нього написав.
Тоді я сказав, що я нічого про нього не писав. Він сам сказав про себе все, що вважав потрібним. Мама заперечила, що я дурію, і що це ж очевидно — все, що вони йому сказали, ніким іншим, як… Ні, не Аллахом, а мною… А ви подумали, Аллах? Ви погано знаєте мою маму… Її не заспокоїла навіть моя відмовна відповідь, що, дотримуючись учення пророка, мені не слід боятися його послідовників, що розгнівалися, бо лише загинувши в боротьбі, можна потрапити в рай!
Мої суворі читачі, мої вірні друзі, мої любі родичі, ласкаві мої домашні — заспокойтеся! Я все поясню. Ця п’єса не про пророка Мухаммеда і не про Будду. І аж ніяк не про Христа. Ця п’єса… про мене! ...
Запис розміщено за дозволом автора.