Винищувачі. «Прикрий, атакую!»

«У бій ідуть одні “старики” — на жаль, у житті все було значно страшніше, ніж у цьому великому фільмі. Після розгрому радянської авіації влітку 1941 року, коли гітлерівці захопили повне панування в повітрі, а наші авіаполки згорали дотла за лічені тижні, після важких поразок і катастрофічних втрат — на зміну загиблим приходили випускники училищ із загальним нальотом менше 20 годин, у яких майже не було шансів стати “стариками”. Як вони встояли проти асів Люфтваффе, якою ціною переламали ситуацію, щоб урешті-решт перетворитися на хазяїв неба, — знають лише самі “сталінські соколи”. Але хоча ніхто не наважився б назвати їх “смертниками” чи образити порівнянням із камикадзе — серед тих, хто пройшов бойове хрещення в 1941–1942 роках, до Перемоги дожили одиниці. У НОВІЙ КНИЗІ провідного військового історика ви побачите Велику Вітчизняну з кабіни радянського винищувача: скільки кілограмів втрачав льотчик у кожному бойовому вильоті й яка лайка лунала в ефірі під час бою; як завмирало серце після команди “ПРИКРИЙ, АТАКУЙ!” і темніли очі від перевантаження під час виходу з атаки; що гірше — битися “на вертикалях” із “мессерами” та “фоками”, ламати стрій німецьких бомбардувальників, що острішнювалися загороджувальним вогнем, або прикривати “пішки” й “горбатих”, які лізли просто в саме пекло; як це — горіти в збитій машині й робити вимушену посадку “на черево”; як жили, гинули й перемагали “сталінські соколи” — і яка ціна була заплачена за кожну переможну зірочку на фюзеляжі…