Винищувачі. «Прикрий, атакую!»

«У бій ідуть одні тільки “старики”» — на жаль, у житті все було значно страшніше, ніж у цьому великому фільмі. Після розгрому радянської авіації влітку 1941 року, коли гітлерівці здобули повне панування в повітрі, а наші авіаполки згорали дотла за лічені тижні, після важких поразок і катастрофічних втрат замість загиблих приходили випускники училищ, чиї нальоти становили менше 20 годин, і в яких майже не було шансів стати «стариками». Як вони встояли проти асів Люфтваффе, якою ціною переламали ситуацію, щоб урешті перетворитися на господарів неба, — знають лише самі «сталінські соколи». Але хоч ніхто не посмів би назвати їх «самогубцями» чи образити порівнянням із камикадзе — серед тих, хто прийняв бойове хрещення в 1941–1942 роках, до Перемоги дожили одиниці.

У НОВІЙ КНИЗІ провідного військового історика ви побачите Велику Вітчизняну з кабіни радянського винищувача — скільки кілограмів втрачав льотчик у кожному бойовому вильоті та яка лексика лунала в ефірі під час бою; як холоне серце після команди «ПРИКРОЙ, АТАКУЙ!» і темніє в очах від перевантаження на виході з атаки; що гірше — битися «на вертикалях» із «мессерами» та «фоками», ламати стрій німецьких бомбардувальників, що озброїлися загороджувальним вогнем, або прикривати «пішки» й «горбатих», які лізуть у саме пекло; що це таке — горіти в збитій машині та здійснювати вимушену посадку «на черево»; як жили, гинули й перемагали «сталінські соколи» — і якою ціною було заплачено за кожну переможну зірочку на фюзеляжі…