Історії з життя… Здавалося б, що може бути простіше? Описати кілька реальних епізодів, трохи приправити їх авторською самоіронією, десь додати художнього вимислу — і книжка готова. Але який же секретний інгредієнт потрібен, щоб у легких, повсякденних історіях читач відчув глибину, побачив щось ледь вловиме, але таке важливе? Або щоб прочитав — і ніби подивився в дзеркало, зізнався собі, закривши книгу: «Та це ж про мене!» Наталя Літтера не чарівниця, але їй відомо дещо таке, що робить історії життя саме такими: легкими й глибокими, унікальними й всеохопними.